“Архітектура індустріальних міст Донбасу” Семен Широчин

Автор присвячує книгу всім, хто був змушений покинути Донбас, але залишив його в своєму серці.

У книзі проаналізовано та структуровано огляд виразних зразків архітектури індустріальних міст Донбасу. Ця спадщина є білою плямою, невідомою широкому загалу та часто й самим мешканцям. Автор аналізує чинники та хронологію формування індустріальних міст, окреслює характерні особливості їхньої структури, запроваджує періодизацію нашарувань спадщини й характерні особливості кожного періоду за архітектурним стилем і морфотипом. На прикладі 17 найбільших міст показані спільні риси та розмаїття архітектурної спадщини, поданої в загальноукраїнському контексті. Частина цієї спадщини зруйнована або буде зруйнована, але вона не має бути забута.

Книга орієнтована на широке коло читачів: істориків, архітекторів, краєзнавців, пам’яткоохоронців, уродженців Донбасу та тих, хто ніколи там не був, але прагне дізнатись більше.

Хтось побачить в цій книзі збірку цікавих ілюстрацій, хтось відкриє для себе забуту історію. А для когось вона стане квитком до втраченого минулого.

Архітектурна спадщина Донбасу – це як старі книги, що стояли на полиці роками, і руки не доходили їх прочитати. А можливо й нецікаво було. А тепер, коли частину цих книг вкрали, частину – викинули, а решта згоряє в пожежі, ми починаємо замислюватись про те, скільки там було цікавого.

Завдяки цій книзі якісь будівлі стануть трохи більш відомими, для інших з’явиться авторське обґрунтування їх цінності. А для втрачених будівель (або тих, що, на жаль, неминуче ще будуть втрачені) ця книга стане некрологом.

Алчевськ. Бахмут. Горлівка. Донецьк. Дружківка. Єнакієве. Кадіївка. Костянтинівка. Краматорськ. Лисичанськ. Луганськ. Макіївка. Маріуполь. Сіверськодонецьк. Слов’янськ. Сорокине. Хрустальний.

Бо спадщина не має гинути непрославленою.